Більшість сімей внутрішніх переселенців живуть на суму, нижчу від фактичного прожиткового мінімуму. Це – дані останнього дослідження Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні, опублікованого наприкінці листопада. За їхньою інформацією, майже половина кількості ВПО продовжує покладатися на додаткову допомогу, щоб закрити свої базові потреби. Водночас рівень працевлаштування серед переселенців усе ж зростає.
Проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода поспілкувався з експерткою представництва МОМ в Україні, яка проводила це дослідження, про ключові тенденції. Єва Геераерт розповіла нам про дискримінацію під час працевлаштування переселенців. Також дослідниця відзначила найбільш вразливі категорії ВПО, які, на думку організації, першочергово потребують державної підтримки. Редакція також отримала дані від Державної служби у справах праці – про те, яку роботу обирають вимушено переміщені та на яку допомогу можуть вони розраховувати.
Майже половина ВПО – безробітні
В Україні 3,7 мільйона внутрішніх переселенців, які вимушено покинули свої домівки через російські бомбардування. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні, наразі роботу мають лише трохи більше половини кількості внутрішніх переселенців, а саме – 56%. Для загальної картини: загалом же в Україні працевлаштовані 67% людей. Як розповідає Єва Геераерт, менеджерка з координації оцінок та даних представництва МОМ в Україні, ці дані організація отримала з допомогою опитування, яке проводили цьогоріч восени.
«Ми запитуємо переселенців, чи вони працюють. Якщо вони кажуть «ні», ми запитуємо: «Чи шукаєте ви роботу?». Тому що деякі люди можуть не шукати роботу, особливо жінки та інші люди, які доглядають за дітьми або старшими людьми. Якщо вони відповідають «так», ми запитуємо їх про основні бар’єри, які заважають знайти роботу», – пояснює експертка представництва МОМ в Україні.
Серед причин, чому переселенці не можуть працевлаштуватися, найпоширеніші – занизька зарплата та брак вакансій їхньої спеціалізації.
«Переселенці не можуть знайти роботу, яка б відповідала їхній попередній роботі, звідки вони були переміщені. Або тому, що заробітна плата, яку їм пропонують, занадто низька, щоб дозволити собі оплату житла та інші витрати», – зазначає Єва Геераерт.
Гірша ситуація з працевлаштуванням у містах, які прийняли велику кількість ВПО
Також ситуація з працевлаштуванням переселенців різниться в залежності від області, де вони зараз перебувають.
«Очевидно, що всі постраждалі регіони та регіони, розташовані ближче до лінії фронту, більше постраждали в економічному плані. Тому ми бачимо, що там нижчий рівень зайнятості. Також гірша ситуація з працевлаштуванням у містах, які прийняли велику кількість ВПО – як Харків або Дніпро», – пояснює експертка представництва МОМ в Україні.
Окрім цього, в організації зазначили, що у Києві понад половина кількості переселенців (59%) є самозайнятими. В інших регіонах ця цифра є майже вдвічі меншою.
«Ми бачимо, що Київ як столиця дає можливість багатьом ВПО заробляти, будучи самозайнятими. До прикладу, вони відкривають власні бізнеси, і це дуже добре працює в Києві», – зазначає Геераерт.
Яку роботу обирають переселенці?
За даними МОМ, приблизно кожен четвертий переселенець працює у сфері послуг – це магазини, заклади харчування, салони краси тощо. «Далі йдуть оптова і роздрібна торгівля та освіта», – розповідає представниця МОМ в Україні.
Статистика щодо працевлаштування внутрішніх переселенців у 2024 році, надана Радіо Свобода Держслужбою у справах праці, показує схожі дані:
- 35% – керівники, професіонали, службовці (бухгалтер, адміністратор, фахівець, спеціаліст державної служби, сестра медична, вчитель, менеджер);
- 26% – працівники сфери торгівлі та послуг (продавець, кухар, бариста, соціальний працівник, офіціант, перукар, манікюрник);
- 20% – представники найпростіших професій (прибиральник, підсобний робітник, укладальник-пакувальник, кухонний робітник, робітник з благоустрою);
- 19% – кваліфіковані працівники з інструментом (водій, швачка, пекар, слюсар-ремонтник, оператор котельні, оператор заправних станцій).
«Тобто за професіями, які не потребують спеціальної підготовки (найпростіші) і які, як правило, є низькооплачуваними, працевлаштовано лише 20% ВПО», – пояснюють тенденцію у Держпраці.
Жінки-переселенки – частіше безробітні
Відповідно до результатів дослідження організації з міграції, ситуація з працевлаштуванням чоловіків та жінок серед ВПО відрізняється у вісім разів. Основною причиною в МОМ називають те, що жінки частіше ведуть домашній побут або доглядають за рідними.
«Ми бачимо, що 25% жінок-ВПО працездатного віку, тобто від 18 до 65 років, повідомили, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною або займаються хатньою роботою тощо. Якщо ми подивимося на чоловіків, то лише 3% повідомили про це», – зазначила Єва Геераерт.
У Держпраці кажуть: серед працевлаштованих з їхньою допомогою цього року 83% – саме жінки.
«Така диспропорція обумовлена багатьма причинами. Зокрема й через те, що велика кількість чоловіків призовного віку мобілізовані у Сили оборони», – пояснюють у Держпраці.
В службі додають – справді, безробітних жінок в Україні більше – і загалом, і серед ВПО. І така тенденція була ще до повномасштабної війни.
Частка зареєстровних безробітних жінок зросла до 80%
«Жінок на ринку праці більше і, відповідно, така ж тенденція зберігається серед зареєстрованих безробітних. До повномасштабного вторгнення серед зареєстрованих безробітних жінки становили 55%, сьогодні частка жінок зросла до 80%», – зазначили у Держпраці.
У своєму звіті МОМ в Україні також звернули увагу на те, що, окрім жінок-переселенок, також труднощі з пошуком роботи мають люди з інвалідністю та передпенсійного віку – від 55 до 65 років.
«Багато з цих людей хочуть бути працевлаштованими. Вони шукають роботу, але повідомляють про велику дискримінацію за віком. Вони не можуть знайти роботу для себе», – розповідає Єва Геераерт.
Допомога з роботою для переселенців
Зараз в Україні діє кілька основних програм, покликаних допомогти переселенцям із пошуком роботи, повідомили Радіо Свобода у Держслужбі з питань праці.
Передусім – це компенсація за працевлаштування переселенців. Вона передбачає, що за кожного працівника-ВПО роботодавець отримуватиме вісім тисяч гривень упродовж трьох місяців. Якщо він візьме на роботу переселенця з інвалідністю – то отримуватиме компенсацію пів року.
«З початку року за цією програмою працевлаштовано 14,5 тисяч переселенців. Також із 2015 року діє програма з надання роботодавцям компенсацій за працевлаштування зареєстрованих безробітних з-поміж ВПО. З початку 2024 року за цією програмою працевлаштовано ще понад тисячу переселенців», – пояснюють у відомстві.
Також після початку повномасштабної війни Державна служба зайнятості запровадила гранти на розвиток власної справи. Обов’язковою вимогою є створення нових робочих місць, зазначають у структурі. Цією програмою можуть скористатися всі громадяни, в тому числі – переселенці. З початку року таку допомогу отримали 1700 ВПО, інформує Держпраці.
Окрім цього, ще майже п’ять тисяч переселенців у 2024 році отримали ваучери на навчання.
«Ваучер – це документ, що дає змогу безоплатно підвищити кваліфікацію або отримати нову професію за переліком зі 155 професій і спеціальностей. Вартість ваучера не може перевищувати десятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на сьогодні це 30 280 гривень)», – розповідають у Держпраці.
Експертка представництва МОМ в Україні Єва Геераерт зазначає – організація не досліджувала, як саме ці програми впливають на рівень працевлаштування переселенців. Однак додає – така підтримка потрібна, перш за все, вразливим категоріям, як уже згадані люди передпенсійного віку та з інвалідністю.
«Ця категорія населення за умови підтримки могла би повернутися на ринок праці і стати дуже позитивною силою для економіки», – пояснює експертка Міжнародної організації з міграції.
Чи дискримінують переселенців?
Внутрішньо переміщені особи зазнають дискримінації і під час працевлаштування, розповідають у МОМ. З цим стикається кожен десятий переселенець, який шукає роботу, розповідає Єва Геераерт.
Іноді переселенці розглядаються як менш стабільні працівники
«Ми знаємо з інших опитувань, а також із звітів інших організацій, що іноді переселенці розглядаються як менш стабільні працівники, оскільки існує думка, що вони можуть захотіти повернутися назад до своїх рідних місць», – пояснює експертка МОМ.
За її словами, частіше дискримінують саме жінок-переселенок. Вони повідомляли про такі випадки майже втричі частіше, ніж чоловіки. Водночас в організації зазначили, що про можливі випадки дискримінації вони не спілкувалися з працедавцями – тож опитування не може дати повної картини, що відбувається «на місцях».
У Державній службі України з питань праці, своєю чергою, зазначили, що більшість роботодавців (75,8%) «повідомила про відсутність перешкод у працевлаштуванні внутрішньо переміщених осіб». Про це йдеться в опитуванні, проведеному у листопаді 2023 року.
«Водночас, 14% роботодавців зазначили, що ВПО не звертаються до них по роботу, 2% роботодавців мали пересторогу щодо низької мотивації до праці цієї категорії громадян», – зазначили в Держпраці.
Робота в тіні та ризики експлуатації
Близько 1,3 мільйона переселенців або понад половина з тих, хто має роботу, працює неофіційно, повідомили у Держпраці дані опитування станом на квітень 2024-го. Іншу, значно позитивнішу оцінку, надає Міжнародна організація з міграції.
74% працевлаштованих мають постійну роботу, тобто з контрактом
«Серед ВПО ми бачимо, що 74% працевлаштованих мають постійну роботу, тобто з контрактом. 10% мають короткострокові контракти. І ще 16% – неформально зайняті», – розповідає Єва Геераерт.
Під час свого дослідження МОМ також питала людей про те, чи зазнавали вони трудової експлуатації. Це може бути як робота без чіткого контракту, так і відсутність перерв чи понаднормова зайнятість. За даними організації, понад половина з усіх внутрішніх переселенців «зазнали принаймні одного з ризиків, пов’язаних з трудовою експлуатацією».
Тенденції до поліпшення
Загалом, за словами Єви Геераерт, більшість сімей-переселенців (63%) досі мають доходи, нижчі фактичного прожиткового мінімуму (7064 гривні 62 копійки). Окрім цього, майже половина (40%) ВПО досі покладаються на гуманітарну допомогу, найчастіше – фінансову, щоб закрити свої базові потреби.
«Переселенці частіше за інших можуть вдаватися до таких стратегій виживання як продаж свого майна чи купівля дешевших продуктів харчування», – додає експертка представництва МОМ в Україні.
Водночас в організації зазначають – вже можна помітити, що ситуація з працевлаштуванням та фінансовим становищем переселенців дещо поліпшується.
Частка працевлаштованих переселенців зросла з 49% до 56%
«Якщо ми подивимося на червень 2023 року і серпень 2024 року, то приблизно за рік частка працевлаштованих переселенців зросла з 49% до 56%. Те саме – з доходами. Середній дохід домогосподарства ВПО становив 3,3 тисячі гривень, і зріс до п’яти тисяч гривень. Він все ще нижчий за мінімальний рівень, встановлений урядом, але все одно спостерігається зростання», – пояснює експертка МОМ.
У організації поліпшення цих показників пов’язують, насамперед, із бажанням самих людей повертатися до життя.
«Ми бачимо, що є ознаки відновлення, які, на мою думку, відбуваються поза програмами і поза політикою, просто люди стають на ноги і перебудовують своє життя», – підсумувала Єва Геераерт.