За даними проекту DeepState, російська армія за останній місяць просунулась на Донеччині на 9 кілометрів. Найближчим часом можуть розпочатися бої за Покровськ – важливий логістичний вузол для ЗСУ у Донецькій області та останнє велике місто на шляху до Дніпропетровської.
Що говорять про це місцеві жителі та військові і що чекає на Україну у разі захоплення Покровська? Репортаж кореспондента телеканалу «Настоящее время» (проєкт Радіо Свобода за участі «Голосу Америки») Ігоря Шевчука.
«Дрони як ворони»
Звуки фронтових боїв гримлять у Покровську цілодобово. На вулицях зуби дракона, вирви від снарядів та рідкісні перехожі.
Незважаючи на те, що вулиці практично порожні, у Покровську все ще залишається більше 11 тисяч жителів, у тому числі 18 дітей. Через стрімке наближення боїв місцеві евакуюються щодня – їдуть до сусідньої Дніпропетровської області, до Павлограда.
Міномети, міни, літають дрони взагалі, як ворони
Ірина залишалася вдома до останнього, але не витримала. Жити в Покровську стало неможливо: місто б’ють авіабомбами, артилерією та дронами, у місті не залишилося централізованого опалення та водопостачання, є перебої в електриці.
«Там уже два кілометри. І все це чуєш. Міномети, міни, літають дрони взагалі, як ворони. Дуже плакала, просто вже залишатися без світла з сьогоднішнього дня і без газу, он новини читаю: вже й води навіть немає, підвозити безкоштовно [не будуть], магазинів теж дуже мало, всі бояться, їдуть», – розповіла Ірина.
Російські війська обстрілюють деякі ділянки дороги, якою йде евакуація, тому вивозити людей дедалі складніше.
Лідії 88 років. У Павлоград вона вибралася самотужки.
«Минулої ночі ні на секунду не заснула. Кожні десять хвилин бах, і бах, і бах, і без кінця й краю. Дуже страшно», – каже вона.
«Наші позиції в оточенні, а супротивник вільно пересувається»
Втрата Покровська стане ударом по економіці України: вугілля, яке видобувають на місцевих шахтах, використовується в українській металургії.
Компанія «Метінвест» вже оголосила про зупинення роботи шахти в селі Піщане біля Покровська: копальня забезпечувала близько половини загального обсягу видобутку вугілля компанії.
Покровськ – не лише велике промислове місто та важливий логістичний вузол для української армії в Донецькій області, це останнє велике місто перед кордоном із Дніпропетровською областю. Від Покровська до Павлограда пряма дорога.
Судячи з карти DeepState, від «сірої зони» до південно-західних околиць Покровська армії РФ залишилося менше півтора кілометра по прямій. Бої точаться вже на підступах до міста.
У командуванні ЗСУ запевняють, що намагаються відбити втрачені позиції на півдні. При цьому самі військові констатують, що бої за Покровськ – справа часу та шансів вибити звідти росіян згодом буде небагато.
«Коли вони заходять до населеного пункту, пересування ворожих військ дуже важко контролювати: вони пересуваються від забудови до забудови, – розповідає командир роти 68-ї бригади ЗСУ із позивним «Лютий». – І починається… Де-не-де стоять наші позиції в круговому оточенні, а противник вільно пересувається населеними пунктами. Тому набагато складніше воювати в населеному пункті».
Військовий експерт, полковник ЗСУ Владислав Селезньов каже, що поки що незрозуміло: чи будуть ЗС РФ атакувати в рамках «м’ясних» чи піхотних штурмів чи оберуть тактику напівоточення.
Кліщі південного та південно-західного напрямку вже де-факто сформовані
«Але кліщі південного та південно-західного напрямку вже де-факто сформовані», – каже він в інтерв’ю. Йдеться про те, що російські війська вже розширили плацдарм на захід від Селідового – місто за 20 км на південь від Покровська, – ймовірно, щоб не дозволити ЗСУ його зрізати і перешкодити їм розпочати штурм.
За день до цього волонтер Сергій Стерненко повідомив у своєму телеграм-каналі, що ситуація на покровському напрямку «стрімко погіршується» і головна причина того, що відбувається, – невірні доповіді нагору про ситуацію на місцях.
«Якщо росіянам вистачатиме ресурсів для проведення «м’ясних» штурмів, цей короткий шлях до успіху і може стати основним. У районі Селідового противник, атакуючи наші рубежі та позиції, саме таким чином діяв і досить успішно», – зазначив Селезньов.
«Поки що ми бачимо тривожні тенденції»
«Противник гарантовано не зупиниться на Покровську. Він рухатиметься далі на захід, перетинаючи адміністративний кордон між Донецькою та Дніпропетровськими областями. І сам адмінкордон російську армію точно не зупинить», – упевнений Владислав Селезньов.
Якщо ЗСУ вистачить ресурсів зупинити просування росіян, ситуація на полі бою буде стабілізована
За його словами, зупинити російські війська допоможе лише наявність обладнаних та підготовлених інженерних фортифікацій – як у випадку з масштабним контрнаступом української армії на півдні Запорізької області, що вперлося у лінії оборони генерала Суровікіна.
«Якщо українська армія створила хоча б якусь подобу такого серйозного укріпрайону на східних рубежах Дніпропетровської області, у противника немає жодного шансу. Але поки що ми бачимо тривожні тенденції: де-факто російська армія має можливість наступати на щонайменше семи ділянках фронту», – аналізує Селезньов.
Риторику Путіна про те, що Росію цікавлять виключно чотири регіони України – Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька області – Селезньов вважає маніпулятивною: про зворотне говорить присутність російської армії на території Миколаївської (на Кінбурнській косі) та Харківської областей (район Вовчанська та лівобережжя річки Оскол).
Ворог КАБами іноді знищує нами якісно збудовані фортифікаційні споруди
«Там російських військ не повинно бути, проте там також відбуваються запеклі бойові зіткнення», – зауважує експерт.
У Верховній Раді кажуть, що Дніпропетровська область надійно захищена.
«Чи є це перепоною для ворога – теж питання. Оскільки у ворога є перевага у повітрі. І він КАБами іноді знищує нами якісно збудовані фортифікаційні споруди», – додав член комісії ВРУ з фортифікацій Михайло Цимбалюк.
88-річна Лідія депутатам не вірить. Вона поїде з Павлодару далі на захід.
«Аби від цього шереху. Це вже друга війна в мене, – каже вона. – Я вже одну війну пережила ще в дитинстві, але пам’ятаю, як ми ховалися в льохах і скрізь, так і зараз».
«Єдиний аргумент, який визнає російська армія, – це аргумент сили, – робить висновок полковник Селезньов. – Якщо українській армії вистачить ресурсів для зупинення просування російської, ситуація на полі бою буде стабілізована. Якщо ні, то в перспективі на Україну чекають темні часи».