У Херсоні після деокупації від російських загарбників у 2023-2024 роках відбувся процес перейменування об’єктів топоніміки згідно з законом “Про деколонізацію та дерусифікацію”. За словами краєзнавця, Дементія Білого, перейменовано 15 % від загальної кількості назв у Херсонській міській громаді. У місті з’явилися й нові вулиці, названі на честь жінок, – про це читайте у матеріалі журналістів «Українського півдня».
Жінки, на честь яких перейменовано вулиці, відображають суспільне життя, як Херсона, так і України від XIX до XXI століття – початку російсько-української війни.
На карті Херсонської громади з’явилися нові вулиці на честь відомих жінок: Олени Пчілки, Софії Русової, Ганни Барвінок, Оксани Петрусенко, Сестер Диканських, Сестер Гозадінових, Олени Казимирчак-Полонської, Поліни Райко, Валентини Крицак. Вулиці Дніпрової Чайки, Лесі України, а також сквер Олени Микитась – з’явилися раніше. Нові назви здобули активні учасниці Українського жіночого руху – Олена Пчілка, Софія Русова, Ганна Барвінок. З життям у Херсоні і розвитком дошкільної освіти у місті має безпосередній зв’язок – Софія Русова.
Херсонці через жіночі назви вулиць долучатимуться до історичних події в країні. До Херсона не мають безпосереднього стосунку Олена Пчілка і Ганна Барвінок, але вони всеукраїнського значення, всі інші – жили і працювали в Херсоні.
У 2024 році через перейменування зникли вулиці та провулки, названі на честь Крупської, Дори Любарської, Краснощокіної, Марії Фортус, Клари Цеткін.
Для системної роботи з перейменування вулиць було створено комісію, до якої ввійшли представники виконавчої влади й депутати, та робочу групу, до складу якої ввійшли науков/и/ці, соціологи/ні, громадські активіст/к/и, що дало можливість напрацювати принципи перейменування.
У місті проходили публічні обговорення та онлайн голосування. До складу комісії та робочої групи з перейменування входили чоловіки та жінки, але чоловіків була більшість. Очолював роботу з перейменування – начальник Херсонської міської військової адміністрації – Роман Мрочко, який, за словами краєзнавця Дементія Білого, дослуховувався до думки громадської.
«При голосуванні голоси містян розділилися за назву вулиці на честь Валентини Крицак та тероборонівців. Але під впливом суспільного резонансу в соцмережах було прийнято рішення назвати на честь Валентини Крицак*. Багато залежить від ініціативи громадськості, яка може подавати свої кандидатури для голосування», – зазначає краєзнавець.
До робочої групи відразу приєдналася науковиця ХДУ, кандидатка історичних наук Наталя Кузовова, яка за результатами участі в робочій групі зробила наукове дослідження «Гендерне питання та політика пам’яті у назвах вулиць Херсона», в якому зазначила, що більшість вулиць у місті має безособову назву (66, 5%), чоловічих назв в рази більше, ніж жіночих, які за результатами останнього голосування займають лише 6,7%.
«Багато пропонувалося назв старовинних, навколо них точилися в більшості бої. Щодо більшості назв вулиць на честь чоловіків, то я думаю, що в нас більшість чоловіків є героями, тому так і вийшло», – зазначила Оксана Погомій, депутатка Херсонської міської ради, членкиня комісії з перейменування назв.
Вулиці, перейменовані на честь чоловіків, охоплюють різні періоди життя Херсонської міської громади, торкаючись і козацьких часів – отаманів Сірка та Костя Гордієнка, коли вчинки жінок залишалися не зафіксованими/не задокументованими в історії.
«Чоловіки більше в полі зору, а жінки – в тіні, тому публічно не бачать їх діяльності, не оцінюють», – зазначає Дементій Білий.
Науковиця Наталя Кузовова вважає, що можливо виправити ситуацію за рахунок створення геонімів (узагальнююче слово для назв вулиць, площ, проспектів, тощо) з дотриманням гендерної рівності.
«Практика Херсона показала, що без «політичного рішення» гендерний дисбаланс буде існувати і далі. Зміна свідомості повинна бути реалізована гендерною політикою. Критерії до жінок не є справедливими, не є сучасними. Роль матері – недостатньо, роль активності в суспільстві – недостатньо, через гендерні стереотипи суспільство не бачить в ролі жінки нічого видатного. Така ситуація не лише в Херсоні, це має всеукраїнський характер. Нині запит суспільства на вшанування памяті загиблих і мілітарність, бо живемо не в мирний час», – прокоментувала Наталя Кузовова, кандидатка історичних наук.
Присутність жіночих і чоловічих імен у назвах вулиць має важливе значення для збереження історичної пам’яті, збалансовує культурний простір та дає розуміння рівності та поваги в місті, де зростають різні покоління людей.
«У діяльності робочих груп із перейменування вулиць часто спрацьовують гендерні стереотипи тих, хто напрацьовує проекти рішень і приймає їх. Не усі мають розвинену гендерну чутливість. Маю на увазі, що видимість жінок у публічних просторах важлива не лише для жінок, а й для громади загалом, бо це про справедливість. Жінки зробили і роблять величезний внесок у розбудову громади, водночас вони довгий час були невидимі, їх недооцінювали. Тому варто виправити цю історичну несправедливість і почати публічні простори називати іменами жінок. Варто звертатись до експертного середовища та громадськості при формуванні бази потенційних назв, якщо робочій групі складно. Можна скористатись досвідом напрацювань робочих груп інших міст, бо є постаті загальноукраїнського масштабу, які варті вшанування», – прокоментувала Оксана Ярош, директорка громадської організації “Гендерний центр Волинської області”.
Авторка – Лідія Григор’єва.
Матеріал створено за сприяння Волинського прес-клубу.
*Валентина Крицак – відома волонтерка, вона однією з перших вийшла на майдан у Херсоні в 2013 році, часто виїздила на адмінмежу з Кримом після його анексії, допомагаючи українським військовим. Захворіла, знаючи смертельний діагноз, не залишила активну діяльність. Померла в 2016 році.