Історія моди Києва відображає не лише зміну естетичних уподобань, але й глибокі соціальні трансформації суспільства
Варто заговорити про моду минулих століть, як одразу в уяві постає образ вишуканої панянки у довгій сукні з корсетом та парасолькою. Проте історія київської моди значно багатша та різноманітніша.
Мода останніх 200 років – це захоплива подорож від розкішних паризьких суконь до винахідливого пошиття в умовах дефіциту. Про неї розповіла Марина Іванова, засновниця музею історії моди, яка присвятила 35 років збиранню унікальної колекції.
Закордонний шопінг імперської доби
У XVIII-XX століттях заможні киянки надавали перевагу європейському стилю. Париж диктував жіночу моду, а Лондон — чоловічу. Під час закордонних подорожей містянки купували тканини, мереживо, ґудзики та інші матеріали, з яких потім створювали вбрання у київських ательє. Особливо славилася вулиця Сагайдачного своїми досвідченими кравчинями.
Географія модного шопінгу була надзвичайно широкою: від Німеччини до Персії. Проте така розкіш була недешевою — квиток першого класу з Києва до Берліна коштував 27 рублів, що дорівнювало місячній оренді дачного будиночка.
Ціни та можливості
За даними каталогу мод “Меріліз” 1913 року, модне життя було дорогеньким задоволенням:
- вечірня сукня коштувала 85 рублів;
- капелюшок — 12-15 рублів;
- корсет — від 6,80 до 15,50 рублів;
- чобітки — від 20 до 25 рублів.
Для порівняння: кілограм чорної ікри коштував 1,80 рубля, а корова — 60 рублів.
Повоєнна мода: винахідливість попри дефіцит
Після війни мода набула особливого значення — вона стала символом повернення до мирного життя. Жінки прагнули виглядати привабливо, особливо зважаючи на втрату значної частини чоловічого населення під час війни.
Більшість киянок носили довоєнний одяг або шили самостійно. Популярними були однотонні тканини простого плетіння, а взуття часто було грубуватим через дефіцит елегантних моделей. Особливий попит мали черевички “румунки” — теплі черевики на невеликому каблуці з хутром усередині.
Модні фетиші та знахідки
Справжнім фетишем 1940-х років були фільдеперсові панчохи зі швом. Через їх дефіцит жінки вдавалися до хитрощів — малювали на ногах олівцем шов і п’яту. Альтернативою стали білі шкарпетки, які в поєднанні з сукнею та “човниками” на маленькому каблуку стали символом епохи.
Київський Будинок моделей: нова ера моди
Відкриття Київського Будинку моделей у 1944 році стало важливим кроком у розвитку української моди. Тут створювали не лише зразки для масового виробництва, але й актуальні моделі, які демонструвалися на міжнародних форумах.
Особливістю закладу стали виїзні виставки, перша з яких відбулася в 1949 році в Броварах. На ній представили понад 500 моделей — від халатів для доярок до нарядного вбрання. У 1953 році київські модельєри вперше взяли участь у міжнародному конкурсі в Празі, де чотири моделі отримали нагороди.
Історія київської моди демонструє неймовірну адаптивність та креативність українських жінок. Вони за будь-яких умов знаходили способи виглядати елегантно та стильно.
Раніше “Телеграф”, як вишиванка стала популярною серед українців. Ця сорочка може розповісти про цілу історичну епоху.