Спадщина Ямної культури змінила вигляд Європи, але досі про неї чули далеко не всі
У питаннях історії що далі у минуле ми повертаємося, то більше диких і дивних теорій виникає. Наприклад, іноді можна почути, що сучасні українці ведуть свою історію чи не від трипільців, або що українці походять від перших аріїв, що нібито сказано у тій самій “Велесовій книзі”.
Щоб відкинути спекуляції, було б непогано відмотати час назад і подивитися, що відбувалося в ті далекі часи. Машину часу ми поки не винайшли, але археологи можуть відкрити завісу таємниці і розповісти, що ми знаємо про минуле нашої землі. Тим більше що розповісти там є що.
Хто всі ці люди?
Ямна культура (3300-2600 роки до н.е.) у свої найкращі роки була поширена майже по всій території України, на сході вони зустрічалися в Росії та Казахстані, а на заході – у Молодові, Румунії, Болгарії, Словаччині, Польщі та Угорщині.
Нащадків цієї культури взагалі рознесло від Німеччини до Монголії і від Швеції до Індії.
Назву вона отримала через традицію ховати своїх померлих у ямах, накритих курганами. Оскільки писемності в них не було, ми не можемо сказати, як саме вони самі себе іменували.
За життя їх представники були відносно високого зросту (в середньому 175,5 сантиметра) з масивною статурою та подовженим черепом.
Існує багато теорій того, звідки з’явилася Ямна культура, але генетичні дослідження показують, що вони є наслідком змішування східноєвропейських мисливців-збирачів (EHG) та кавказьких мисливців-збирачів (CHG) із раннього бронзового віку. Їхніми предками заведено вважати або Хвалинську культуру (4900-3500 років до н.е.), знайдену в російській Саратовській області, або Середньостогівську культуру (4500-3500 років до н.е.), представники якої жили на території українського степу. Не виключено і те, що “ямники” є їх злиттям.
Перші “арійці”?
Ранні дослідження припускали, що представники Ямної культури певною мірою були білошкірими та світловолосими. Проте аналіз вчених Гарвардського інституту у 2022 році показав, що жоден зі знайдених зразків не мав ні світлої шкіри чи волосся, ні блакитних очей, тож, схоже, ці риси розвинулися значно пізніше. Тобто, середньостатистичний “ямник” мав карі очі, каштанове волосся та “проміжний” колір шкіри.
Дослідження припускають, що люди Ямної культури говорили праіндоєвропейською мовою. Втім, самі індоарійці швидше за все розвинулися з пізніших культур, що утворилися на “уламках” ямної.
Отже ні, арійцями вони не були ні у прямому, ні в переносному значеннях. Хоч і були по суті їхніми предтечами.
Перші кочівники Європи?
Ось що можна сказати напевно, так це те, що “ямники” вели дуже мобільний спосіб життя. Про що свідчать численні знахідки як великих возів, так і подоби колісниць.
Візки були знайдені навіть у деяких похованнях. І якщо припустити, що в ранніх релігійних практиках людину ховали з тим, що могло б знадобитися їй у потойбічному світі, то можна зробити висновок, що в Ямній культурі візки мали виняткове значення.
Хоча перші свідчення кочового способу життя були знайдені в Леванті (Близький Схід), проте вважається, що в Європі саме “ямники” стали першопроходцями у цій справі. Принаймні зараз немає чітких доказів, щоб стверджувати протилежне.
Цілком ймовірно, що вони все своє життя проводили, бороздячи безкраї простори Степу, слідуючи за своїми стадами. Однак у деяких місцях стародавні люди зводили поселення та вели землеробство біля річок.
Перші вершники?
Продовжуючи тему возів, можна відзначити, що по Степу їх все ж таки тягли бики. Цікаво, що на території сучасної України практика використання цих тварин для далеких подорожей зберігалася навіть через кілька тисячоліть (пам’ятаєте про чумаків?).
Але! У 2023 році в журналі Science вийшло дослідження, в якому стверджувалося, що деякі кістяки представників Ямної культури в Румунії, Болгарії та Угорщині мають характерні зміни в кістках, властиві вершникам. Датували останки десь 3021-2501 роками до нашої ери, що робить їх найпершими вершниками на конях в історії людства.
Втім, у грудні 2024 року вийшло нове дослідження, в якому це припущення хоч і не спростовується, але наголошується, що поки що не варто поспішати робити висновки.
Більш консервативні сучасні теорії приручення коней кажуть, що це сталося десь у 2200–2100 до нашої ери між Волгою та Доном. На той час Ямна культура вже встигла “розколотися” на багато інших.
До речі, є свідчення спроб одомашнити коней тисячоліттям раніше на півночі Казахстану культурою Ботай, проте чітких доказів того, що їм це вдалося, зараз немає. Можливо, вони просто були дуже спеціалізованими мисливцями на цих копитних тварин.
Смерть трипільців?
Згідно з однією з теорій, запропонованих археологом Марією Гімбутас, саме поширення людей Ямної культури призвело до загибелі трипільських громад.
Ямна культура мала добре розвинену металургію і мала військову організацію, тоді як у трипільців археологи практично не знаходять артефактів, що свідчать про їхню войовничість.
Примітним є те, що пізні трипільські поселення будувалися таким чином, щоб стіни будинків на околиці стулялися один з одним, утворюючи подобу фортифікації. Тобто хоч жителі і воліли жити у мирі, але заплющити очі на войовничих східних сусідів було неможливо.
Чи стала навала людей Ямної культури причиною загибелі трипільців, поки що невідомо. Однак у деяких дослідженнях говориться, що постійні нальоти робили дуже небезпечним заняття сільським господарством далі, ніж на 3 кілометри від поселення.
Оскільки міста трипільців могли налічувати десятки тисяч людей, вони залежали від своїх посівів. І без додаткових пояснень стає зрозуміло, що якщо настільки велике поселення залишається без їжі, його життєздатність виявляється під великим сумнівом.
Втім, в інших дослідженнях говориться, що трипільців могли занапастити внутрішні соціально-культурні процеси або зміни в екології, на кшталт посух і неврожаїв, а Ямна культура тут зовсім ні до чого.
Хай там як, але близько 2750 року до нашої ери трипільська культура припинила своє існування як на території України, так і на території Румунії. Знахідки трипільців після цього періоду вказують, що люди з якоїсь причини були змушені залишити домівки та шукати притулку у чужих землях. Примітно, але їхнє розселення відбувалося на всі боки, крім сходу.
Протоукри?
У мережі можна зустріти спекуляції на тему такої собі “доісторичної Русі”, яка і Чорне море викопала, і Кавказькі гори навалила, і взагалі їй уже 21 тисяча років. При цьому як аргумент зазвичай наводиться те, що давні люди мають геном, схожий на сучасних українців.
Хоча в таких публікаціях далеко не завжди вказується, про які культури йдеться, “ямники” можуть стати хорошим прикладом, щоб поставити крапку в цих спекуляціях.
Так, вони, можливо, з’явилися на території України і точно тут жили. Так, сучасні українці мають із ними 42,8% схожості геному. Але чи можна вважати нас їх прямими нащадками?
На це запитання можна відповісти так: геном сучасних фінів має приблизно 50,4% схожості з геномом людей Ямної культури. Чи вважатимемо ми фінів через це одним народом з українцями?
Щоб не заглиблюватися в нетрі вітчизняної псевдоісторії та конспірології, можна закінчити цю статтю словами українського публіциста та суспільно-політичного діяча Віктора Трегубова: “Пишатися вигаданим минулим – справа народів, у яких дуже погано з реальним теперішнім”.